Львівський політехнічний інститут (1985, спеціальність – інженер-хімік-технолог), Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (2006, спеціальність – державне управління, кваліфікація – магістр державного управління), аспірантура – Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (2006-2009).
Здобутки:
кандидат наук з державного управління (2009, спеціальність – теорія та історія державного управління, установа: Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, науковий керівник кандидат історичних наук, доцент Когут Петро Володимирович, тема: «Державне управління регіональним розвитком України в контексті європейської інтеграції»), старший науковий співробітник (2013, спеціальність – розвиток продуктивних сил і регіональна економіка).
Досвід роботи:
робота у Львівському обласному виробничому об’єднанні «Львівбудматеріали» (1985-2002); головний спеціаліст Львівської міської ради (2002-2004); завідувач сектору прийому, розподілу слухачів та зв’язків з випускниками ЛРІДУ НАДУ (2009-2011); науковий співробітник (08.2011), старший науковий співробітник (01.2012-2015), докторант (2015-10.2017), старший науковий співробітник (10.2017) відділу розвитку територіальних громад і транскордонного співробітництва (до 01.04.2014 відділу прогнозування та розвитку сільських територій), старший науковий співробітник (02.2019) відділу просторового розвитку, старший науковий співробітник (01.2020) відділу регіональної екологічної політики та природокористування ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М. І. Долішнього НАН України» (до 2014 р. — Інституту регіональних досліджень НАН України).
Наукові інтереси:
регіональна економіка; розвиток сільських територій; державне регулювання розвитку сільських територій; світова практика формування конкурентних переваг сільських територій.
Досягнення:
Почесна грамота Національної академії державного управління при Президентові України за вагомий внесок в підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації управлінських кадрів для органів виконавчої влади та місцевого самоврядування (2010 р.). Грант Президента України для проведення наукових досліджень (2012 р.).
Життєве кредо:
bien faire et laisser dire!.
Опубліковано:
понад 130 наукових та навчально-методичних праць, з них 7 монографій (1 одноосібна).
Регіональна екологічна політика є важливим елементом в ієрархії складових національної екологічної політики, що потребує визначення у нормативно-правових актах її поняття, сфери застосування та завдань, які покликана вирішувати. Євроінтеграційні прагнення України зумовлюють необхідність орієнтування на регіональні підходи у реалізації екологічної політики Європейського Союзу, їх інтегрування у вітчизняну регіональну екологічну політику. Здійснювана в Україні реформа територіальної організації влади та місцевого самоврядування потребує перегляду місця регіонів у процесах формування та реалізації державної екологічної політики, розширення повноважень територіальних органів влади у сфері екологічного управління, створення для цього відповідної організаційної, фінансової та технічної бази. Значні територіальні екологічні контрасти, які поглиблюються внаслідок війни, набувають нових форм і проявів, унеможливлюють стандартні підходи до структури, завдань, інструментів реалізації екологічної політики в регіонах України. Найбільш екологічно проблемні регіони потребують суттєвої державної підтримки у вирішенні природоохоронних завдань: інституційної, організаційної, фінансової, технологічної. Дотепер, а особливо у повоєнний час основним завданням регіональної екологічної політики слід буде розглядати пошук джерел фінансового забезпечення екологічних заходів, програм і проєктів. Одним зі шляхів вирішення такого завдання вбачається екологізація вітчизняної системи оподаткування, збільшення ставок екологічного податку, віднесення до його складу паливних і транспортних податків. Дозвільні та регламентуючі інструменти мають посилити своє значення у реалізації завдань регіональної екологічної політики. Необхідно розширити сфери застосування СЕО, ОВД. Усунути відхилення внутрішнього законодавства від законодавства ЄС (зокрема, виведення з-під процедури оцінки впливу на довкілля проєктів угод про розподіл продукції ), встановити чіткі вимоги до розробників СЕО, ОВД, виключити формальність та фіктивність громадських слухань з приводу цих та інших інструментів екологічного регулювання тощо. Необхідно здійснити комплекс підготовчих робіт із введення в дію у повоєнний період Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної системи моніторингу довкілля, інформації про стан довкілля (екологічної інформації) та інформаційного забезпечення управління у сфері довкілля», водночас пропонуючи деякі важливі доповнення до нього, спрямовані на вирішення проблем, висвітлених у пропонованій науково-аналітичній доповіді.
регіональна екологічна політика, інституційні засади, економічні засади, системний аналіз, Україна
УКР 
ENG
inna.m.kulish@gmail.com
