Львівська державна фінансова академія (2008, спеціальність - фінанси, кваліфікація – магістр); Тернопільський національний педагогічний університет імені В. Гнатюка (2012, спеціальність - історія); аспірантура – Інститут регіональних досліджень НАН України (1997).
Здобутки:
кандидат економічних наук (2018, спеціальність – розвиток продуктивних сил і регіональна економіка, установа: ДУ "Інститут регіональних досліджень імені М. І. Долішнього НАН України", науковий керівник доктор економічних наук, професор Сторонянська Ірина Зеновіївна, тема: «Формування фінансово-економічного потенціалу територіальних громад в умовах реформи місцевого самоврядування»), старший дослідник (12.2024).
Досвід роботи:
аспірант (11.2014-10.2017), молодший науковий співробітник (11.2017), науковий співробітник (02.2019), старший науковий співробітник (11.2020) відділу регіональної фінансової політики ДУ «Інститут регіональних досліджень ім. М. І. Долішнього НАН України».
Наукові інтереси:
територіальні громади, децентралізація, місцеві бюджети.
Опубліковано:
близько 70 наукових та навчально-методичних праць, з них 14 монографій, науково-аналітичних видань.
Участь у виконанні наукових тем / проєктів:
«Управління активами територіальних громад» (номер державної реєстрації 0220U100390).
«Виокремлення проблемних територій та інструментарій стимулювання їх економічної активності» (номер державної реєстрації 0120U101402).
«Ризики бюджетної децентралізації у формуванні фінансово-економічного потенціалу територіальних громад Карпатського регіону» (номер державної реєстрації 0117U003493).
«Фінансове забезпечення розвитку територіальних громад Карпатського регіону в умовах реформування місцевого самоврядування» (номер державної реєстрації 0115U000018).
«Розвиток центро-периферійних взаємодій в регіоні в умовах адміністративно-фінансової децентралізації» (договори № 34/03-2020 від 16.01.2020 р. та № 34/03-2021(2) від 18.01.2021 р.) (гранти НАН України дослідницьким лабораторіям/групам молодих вчених НАН України для проведення досліджень за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки) – керівництво проєктом.
«Фінансові детермінанти забезпечення економічного зростання регіонів і територіальних громад на засадах поведінкової економіки» (договір № 19/02.2020 від 21.10.2020 р.) (конкурс НФДУ «Підтримка досліджень провідних та молодих учених»).
«Оцінка інноваційного потенціалу регіонів України в контексті формування стратегій смарт-спеціалізації» (договір № 95-12/01-2019 від 1.07.2019 р.) (науково-дослідні роботи молодих учених НАН України 2019-2020 рр.).
«Зміцнення спроможності територіальних громад на основі ефективного використання ендогенного потенціалу» (№ д. р. 03/01 від 29.08.2018 р.) (гранти НАН України дослідницьким лабораторіям/групам молодих вчених НАН України для проведення досліджень за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки).
У науково-аналітичній записці проаналізовано практичні аспекти впровадження реформи управління публічними інвестиціями в Україні на рівні територіальних громад у перехідний період. Увагу зосереджено на функціонуванні основних інструментів системи – середньострокових планів пріоритетних публічних інвестицій (СПІ) та єдиних проєктних портфелів (ЄПП), а також на їх взаємозв’язку із системою стратегічного планування та бюджетним процесом. Встановлено, що впровадження нової моделі супроводжується підвищенням вимог до інституційної спроможності органів місцевого самоврядування. Станом на початок 2026 року 70,2% територіальних громад затвердили СПІ, однак лише 58,3% сформували ЄПП, що свідчить про складність переходу від етапу планування до етапу формування та погодження конкретних інвестиційних проєктів. Як результат 41,3% громад залишаються поза системою публічного інвестування або перебувають на початкових етапах інтеграції до неї. Аналіз показав, що СПІ виконують не лише функцію середньострокового планування, а й є інструментом «м’якої» вертикальної координації інвестиційної політики між державою та громадами. Водночас у процесі їх формування прослідковується диференціація доступу до інвестиційних ресурсів: сільські громади переважно визначають обмежену кількість напрямів, що звужує їхні можливості участі у залученні фінансування. Виявлено, що стратегічні пріоритети частково трансформуються у проєктні рішення: повне покриття напрямів СПІ проєктами ЄПП забезпечено у 29% громад. В розрізі сфер переважають інвестиційні проєкти у секторах освіти, муніципальної інфраструктури, транспорту та охорони здоров’я. Такий підхід відображає орієнтацію громад на забезпечення базових публічних послуг, натомість проєкти економічного розвитку представлені обмежено, попри значну задекларовану фінансову потребу. Доведено, що у практиці громад зберігається інфраструктурна (об’єктно-орієнтована) логіка публічного інвестування: близько 69,3% проєктів пов’язані з будівництвом, реконструкцією або капітальним ремонтом. Узагальнено, що впровадження реформи призвело до формування багаторівневої моделі управління публічними інвестиціями, однак у перехідний період між її елементами зберігається неповна узгодженість. Подальший розвиток системи потребує посилення інституційної спроможності громад, удосконалення процедур та забезпечення більш тісної інтеграції стратегічного, проєктного і бюджетного рівнів управління публічними інвестиціями.
управління публічними інвестиціями, територіальні громади, практики впровадження, інституційні виклики
Науково-аналітична записка присвячена дослідженню трансформації моделі фінансування професійної освіти в Україні в умовах децентралізації публічного управління, структурних змін на ринку праці та викликів воєнного і післявоєнного розвитку економіки. У записці проаналізовано інституційні зміни у фінансовому забезпеченні системи професійної освіти, зокрема перерозподіл фінансових повноважень між рівнями бюджетної системи, зростання ролі місцевих бюджетів у фінансуванні закладів професійної освіти та впровадження нових підходів до управління фінансовими ресурсами. Показано, що сучасна система фінансування професійної освіти характеризується інерційною структурою видатків, домінуванням поточних витрат, недостатньою інвестиційною складовою розвитку матеріально-технічної бази та обмеженою участю бізнесу у фінансуванні підготовки кадрів. Водночас прийняття Закону України «Про професійну освіту» (2025) створює передумови для переходу до більш гнучкої моделі фінансування, орієнтованої на результативність діяльності закладів освіти, інтеграцію з ринком праці та диверсифікацію джерел фінансових ресурсів. Основний акцент дослідження зроблено на формуванні рекомендацій щодо вдосконалення фінансової політики у сфері професійної освіти. Зокрема обґрунтовано необхідність підвищення прозорості структури фінансування системи професійної освіти, удосконалення формульної моделі розподілу бюджетних ресурсів з урахуванням регіональних і воєнних чинників, посилення інвестиційної складової фінансування та формування інституційної моделі співфінансування підготовки кадрів за участі бізнесу. Окрему увагу приділено необхідності інтеграції прогнозних потреб ринку праці у механізми фінансування системи професійної освіти. Реалізація запропонованих рекомендацій сприятиме формуванню більш збалансованої багатоканальної моделі фінансування професійної освіти, підвищенню ефективності використання фінансових ресурсів, модернізації матеріально-технічної бази закладів освіти та зміцненню зв’язку системи підготовки робітничих кадрів з потребами економічного розвитку і післявоєнного відновлення України.
професійна освіта, фінансування, децентралізація, змішана модель розвитку, Україна
Виявлено ключові виклики, пов’язані з централізацією процедур, слабкою координацією між рівнями влади й обмеженими ресурсами громад. Обґрунтовано необхідність чіткого визначення критеріїв інвестиційних проєктів та розмежування їх за типами і масштабом. Аргументовано потребу переходу на результато-орієнтований підхід (RBM) у систему управління публічними інвестиціями. Наголошено на потребі інтеграції у процес багаторівневого управління, зокрема, залучення громадськості і бізнесу до процесу відбору проєктів для підвищення прозорості. Акцентовано на потребі створення стимулів для участі приватних інвесторів. Підкреслено ризики надмірної бюрократизації для фінансово та інституційно слабших громад. Розроблено рекомендації щодо поступового впровадження нової моделі з урахуванням економічної кризи та інституційних обмежень.
трансформація системи управління, публічні інвестиції, виклики, перспективи, централізація, локальна участь
24 лютого 2022 року росія почала повномасштабну військову агресію проти України. Цей день став точкою відліку, коли концепція еволюційного розвитку економіки нашої держави практично втратила сенс. Визначальними чинниками подальшого економічного розвитку більшості регіонів України стали не довготривалі тренди, а революційні зміни, спричинені фактором безпеки. У науково-аналітичній доповіді визначено основні виклики розвитку економічної системи України та її регіонів, які матимуть вплив у середньостроковій та стратегічній перспективі.
економічний розвиток, регіон, Україна, виклики, умови війни, повоєнне відновлення
УКР 
ENG
pelechata@meta.ua
