Башинська (Завальона) Юлія Іванівна

Висвітлено важливі аспекти використання державних економічних важелів залучення інвестицій у галузь відновлюваної енергетики з метою підвищення енергоефективності та енергоощадності. Акцентується увага на міжнародних зобов’язаннях України щодо значного збільшення частки відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) в енергобалансі країни. Проаналізовано найбільш актуальні заходи уряду у сфері розвитку відновлюваної енергетики, запровадження нових фінансових стимулів з метою переходу до енергоощадності та використання відновлюваних джерел енергії. 

відновлювані джерела енергії, енергоефективність, інвестиції, компенсація, програма, стратегія 

Досліджуються сучасний стан, тенденції і проблеми відтворення соціально-економічного потенціалу сталого розвитку України та її регіонів. Запропоновано методологію формування системи індикаторів ефективності розвитку регіональних соціально-економічних систем та здійснено системно-комплексну оцінку соціально-економічного потенціалу сталого розвитку України. Значну увагу приділено концептуальним і науково-методичним підходам до оцінки соціального потенціалу держави та її регіонів, перспекти-вам модернізації соціальної інфраструктури та формуванню і використанню територіальних міграційних систем. Сформульовано базові імператив та стратегічні напрями раціоналізації всіх сфер ресурсокористування на основі оцінки енергетичної самодостатності розвитку національного господарства, вдосконалення систем управління земельними ресурсами як основної детермінанти ефективного використання територіального базису сталого розвитку регіональних господарських комплексів, формування моделі імплементації рентних відносин у структуру управління водним господарством й систему інвестиційного забезпечення сфери водокористування, пріоритетів трансформації системи управління лісовим господарством. Розкриваються методологічні та методичні засади капіталізації природно-ресурсної складової соціально-економічного потенціалу сталого розвитку й передумови інституціонального розвитку сфери поводження з відходами та вторинного ресурсокористування в умовах посилення євроінтеграційного вектора розвитку України. 

Розглянуто питання використання відновлюваних джерел енергії в Західному регіоні України з метою заміщення традиційних енергоносіїв. Проаналізовано сучасні тенденції щодо зміни витрат на генерацію енергії з відновлюваних джерел. Наведено приклад розрахунку економічної вигоди для об’єктів господарської діяльності від використання технологій з відновлюваної енергетики. 

відновлювана енергетика, конкурентоспроможність, енергоефективність, енергоощадність, Західний регіон України 

Розглянуто питання транскордонної співпраці у сфері відновлюваної енергетики, проаналізовано основні транскордонні проекти з відновлюваної енергетики, що реалізуються в областях Західного регіону України. Акцентовано увагу на проблемах доступу до фінансових ресурсів міжнародних інституцій задля створення об’єктів відновлюваної енергетики та інших стримуючих розвиток відновлюваної енергетики факторах. 

транскордонна співпраця, відновлювана енергетика, прикордонні території, проекти, кластер 

Проаналізовано світові тенденції розвитку альтернативної енергетики, розкрито вітчизняний потенціал джерел відновлювальної енергії та вказано на можливості й найбільш доцільні напрями розвитку альтернативної енергетики в Україні. Розглянуто питання щодо ефектів, отриманих при реалізації проектів із використання альтернативних джерел енергії у регіонах України. Зроблено висновок щодо перспектив нарощування потужностей відновлювальної енергетики й необхідності при цьому поєднання інтересів бізнесу, регіонів та держави. 

альтернативна енергетика, відновлювальні джерела енергії, енергетичні проекти, ефективність, охорона довкілля 

Успішність Європейського зеленого курсу (далі – ЄЗК) як базової політики розвитку країн ЄС залежить від ефективного залучення до її втілення всіх зацікавлених сторін. Органи місцевого самоврядування (далі – ОМС) займають особливе місце в цьому процесі: по-перше, вони виконують роль «сполучної ланки» між державою, регіональною владою, бізнесом і громадським сектором; по-друге, саме на рівень громад та регіонів припадає основне навантаження щодо впровадження заходів «зеленого» переходу (70% заходів з пом’якшення наслідків зміни клімату та 90% з адаптації до цих змін). Тому в ЄС ведеться постійний аналіз обізнаності представників органів місцевого самоврядування зі змістом і комплексністю політики, готовності впроваджувати її на практиці, усвідомлення додаткової ролі посередника між державою та іншими стейкхолдерами.
В умовах євроінтеграційного руху України «зелений» перехід задекларовано як основу повоєнного відновлення країни і навіть більше – як засадничий орієнтир збереження стійкості регіонів і громад в умовах активної фази війни. Впровадження здійснюється за принципом «зверху вниз», коли держава виконує роль ініціатора процесу та суб’єкта, що задає напрям руху для інших зацікавлених сторін, а органи місцевого самоврядування є виконавцями поставлених перед ними завдань – тими, хто не ініціює зміну, а реагує на неї і впроваджує. З одного боку, це дещо обмежує і навіть спрощує завдання для громад у реалізації курсу, з другого – підвищує значення ефективної взаємодії між державою і місцевим самоврядуванням у питаннях організаційно-фінансового забезпечення, координації дій та інформаційного супроводу процесу.
Зважаючи на те, що процес «зеленого» переходу в Україні триває з 2020 року (з моменту направлення до Європейської Комісії позиційного документу), а його результативність у різних сферах є різною, актуалізується питання: як ОМС розуміють зміст цієї політики та наскільки вони інтегрують принципи «зеленого» переходу в управління громадами?
Аналітичну записку підготовлено у межах виконання НДР «Повоєнне відновлення економіки територіальних громад Західного макрорегіону на засадах "зеленого" переходу» (державний реєстраційний номер 0125U001327).  

«зелений» перехід, тенденції управління, територіальні громади, Західний макрорегіон, Україна 

Розглянуто основні засади європейської політики розвитку гірських територій та особливості її секторальних складових. Зазначено, що в основі гірської політики країн Європи лежать цілеспрямовані дії щодо підтримки економічного розвитку і вирішення проблем депопуляції гір, а також питання збереження їх екологічних функцій, місцевої культурної спадщини. На базі аналізу європейського досвіду, з урахуванням вітчизняних інституційних та інших умов розкрито погляди авторів стосовно концептуальних основ політики розвитку гірських територій України.
Авторський колектив: В. С. Кравців, П. В. Жук, Ю. І. Башинська, О. І. Гулич, І. А. Колодійчук, В. О. Полюга, Р. Т. Теслюк, Р. З. Яворський. 

Розглянуто питання щодо рівня та перспектив використання потенціалу відновлюваної енергетики Карпатського регіону України. Наведено дані про встановлені потужності відновлюваної енергетики, частку використання її природно-ресурсного потенціалу в областях регіону. Звернуто увагу на необхідність запровадження стимулів для розвитку відновлюваної енергетики як на рівні держави, так і регіону. Вказано на необхідність стратегічного системного підходу й запропоновано структуру, цілі та завдання регіональних стратегій розвитку відновлюваної енергетики. Запропоновано шляхи та механізми ефективного використання інструментів публічно-приватного партнерства у сфері відновлюваної енергетики регіону.