Відділ розвитку територіальних громад і транскордонного співробітництва

Здійснено аналіз наукових підходів до трактування дефініції «смарт-спеціалізація». Досліджено специфіку впровадження смарт-спеціалізації в Європейському Союзі. Головною метою смарт-спеціалізації в ЄС є підтримка економічного зростання та трансформації до економіки знань, враховуючи суспільні виклики та умови, характерні для держав-членів ЄС та їх регіонів. Національні / регіональні інноваційні стратегії для смарт-спеціалізації RIS3 мають базуватись на чотирьох «Cs» принципах смарт-спеціалізації: жорсткий відбір і критична маса (Tough Choices and Critical mass); конкурентна перевага (Competitive Advantage); включення та кластери (Connectivity and Clusters); спільне керівництво (Collaborative Leadership). Методологічно принциповим є акцент на «процес відкриття підприємництва», який включає, крім державного управління, участь підприємців, дослідників та інших соціально-економічних груп, залучення громадянського суспільства в ролі користувача інновацій. Стратегії RIS3 є сучасним, інтегрованим та орієнтованим на місця унікальним інструментом політики економічної трансформації. Законами України не передбачено імплементації європейських підходів до смарт-спеціалізації та поширення європейської кластерної політики. В Україні лише підзаконними актами з листопада 2018 р. регламентовано обов’язковість впровадження засад смарт-спеціалізації у межах розроблення регіональних стратегій розвитку, тобто на регіональному рівні. Розкрито специфіку, протиріччя та проблеми урядового механізму смарт-спеціалізації щодо його системного впровадження на державному, регіональному та місцевому рівнях. Аргументовано наявність ризиків несистемності впровадження засад смарт-спеціалізації при стратегічному плануванні регіонального розвитку та подальшої стагнації процесу інноваційної трансформації регіональних секторів економіки. Обґрунтовано необхідність визначення Законом України «Про інноваційну діяльність» дефініції «смарт-спеціалізація» як інноваційного підходу, що передбачає реалізацію унікального поєднання документами державного планування конкурентних переваг відповідної території та розвитку інноваційної діяльності. Для системної реалізації стратегічного планування регіонального розвитку в Україні на засадах смарт-спеціалізації запропоновано внести зміни до низки законів. 

смарт-спеціалізація, засади смарт-спеціалізації, інноваційний розвиток, стратегія розвитку 

Здійснено аналіз функціонування сфери охорони здоров’я на загальнодержавному рівні, зокрема визначено динаміку обсягів бюджетного фінансування системи охорони здоров’я України, а також темпів приросту загальних витрат на охорону здоров’я з розподілом за джерелами надходження; здійснено оцінку загальних витрат на охорону здоров’я на душу населення та у співвідношенні до ВВП держави; проведено аналіз видатків на охорону здоров’я у регіональному вимірі з урахуванням рівня забезпечення мешканців медичним обслуговуванням. Це дало змогу оцінити сучасний стан фінансового забезпечення сфери та можливості держави забезпечити соціальні гарантії кожному громадянину щодо охорони здоров’я. Окреслено тенденції та перешкоди функціонування медичного страхування у загальнодержавному та регіональному вимірах, а саме: проаналізовано динаміку обсягів, темпи приросту валових страхових премій і виплат на ринку добровільного медичного страхування; визначено параметри розвитку ринку медичного страхування в Україні; визначено рейтинг регіонів України за обсягами зібраних страхових премій за добровільним медичним страхуванням. Це дозволило виявити бар’єри та передумови впровадження та розвитку системи обов’язкового медичного страхування в умовах сучасних трансформацій у сфері охорони здоров’я. 

охорона здоров’я, добровільне медичне страхування, обов’язкове медичне страхування, валові страхові премії, валові страхові виплати, регіони 

За роки глибоких інституційних трансформацій постсоціалістичного періоду в Україні суттєво загострились проблеми соціально-економічного розвитку сільських територій. У зв’язку з цим особливо актуальною потребою є модернізація системи управління сільським розвитком і перехід до селозберігаючої моделі розвитку аграрного підприємництва. У статті наголошується, що така модернізація вимагає суттєвого поглиблення й розширення свого теоретико-методологічного підґрунтя. У цьому контексті відзначено роль соціоекономіки як міждисциплінарного наукового напряму, що сприяє глибшому розумінню економічних і соціальних аспектів сільського розвитку та їх взаємозв’язків. Розглянуто сутність, концептуальні засади й особливості практичної імплементації соціоекономічного підходу до модернізації системи управління розвитком сільських територій в умовах децентралізації владних повноважень і реформування місцевого самоврядування. Окремо наголошується на необхідності активізації процесів самоорганізації місцевих громад шляхом ширшого використання соціальних інновацій. 

сільські території, модернізація системи управління, новий прагматизм, селозберігаюча модель розвитку, соціоекономічний підхід, децентралізація, місцеве самоврядування, соціальні інновації 

У статті розкрито зміст, основні завдання та функції стратегування інноваційного розвитку сільських територій як багатофункціональних систем. Наголошено на пріоритетному значенні регіонального рівня стратегування інноваційного розвитку в сучасних умовах та проаналізовано специфіку інституційного оформлення цього виду стратегування. Особливу увагу акцентовано на необхідності координації діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, наукових та освітніх установ, бізнесу, громадських організацій для підтримки заходів, що сприяють активізації інноваційних процесів у регіоні загалом, та доцільності розроблення регіональної стратегії інноваційного розвитку з обов’язковим виділенням у такій стратегії окремого блоку, присвяченого питанням стимулювання інноваційних процесів у сільській місцевості, у межах імплементації в управлінську практику концепту «розумної спеціалізації». Подано авторські пропозиції щодо пріоритетних напрямів стимулювання інноваційного розвитку сільських територій України на регіональному рівні. 

сільські території, інноваційний розвиток, стратегування, регіональні інноваційні системи, соціальні інновації, розумна спеціалізація 

Досліджено методологічні засади та прикладні аспекти стимулювання розвитку сільських територіальних громад у соціально-економічних умовах ЄС. Акцентовано увагу на першочерговій ролі принципів субсидіарності, збалансованого розвитку та багатофункціональної сільської економіки. Виявлено роль інституційного, фінансового, соціального та інформаційного механізмів у стимулюванні розвитку сільських територіальних громад з погляду соціально-економічних пріоритетів ЄС. Сформульовано пропозиції для органів державної влади та місцевого самоврядування щодо адаптації досвіду ЄС у розвитку сільських територіальних громад у сучасних реаліях України. 

сільські територіальні громади, європейська інтеграція, просторовий розвиток, регіональна політика ЄС, децентралізація влади 

Висвітлено причини та наслідки стагнації процесу поліпшення соціально-економічного стану сільських територій в сучасних умовах. Розкрито системні недоліки щодо забезпечення просторового планування сільських територій та виявлено затяжну тенденцію ігнорування територіального чинника їх розвитку. Аргументовано пріоритетність врахування територіального чинника для забезпечення збалансованого розвитку сільських територій та самодостатності об’єднаних територіальних громад. Запропоновано реалізацію інтегрованого поєднання на рівні адміністративного району територіальної. секторальної та управлінської складових державної регіональної політики щодо розвитку сільських територій. Інноваційним інструментом управління розвитком сільських територій визначено комплексну середньострокову програму модернізації сільських територій адміністративного району. Викладено засади формування, зміст та механізм реалізації такої програми. Висвітлено механізм та переваги пріоритетного запровадження планувально-просторового обґрунтування комплексного розвитку сільських територій при реалізації запропонованої програми. 

сільська територія, модернізація сільських територій, механізми модернізації, децентралізація 

Окреслено ключові аспекти комплексного підходу до впровадження принципів страхування у сферу охорони здоров’я в умовах реформування. Здійснено розподіл рівнів забезпечення захисту здоров’я залежно від джерел фінансування на базовий, основний та сервісний. Запропоновано механізм функціонування обов’язкового медичного страхування в Україні, який включає організаційну та фінансову складові. Інституційна складова механізму передбачає створення Бюро медичного страхування, регіональних фондів та залучення виключно «довірених страхових компаній», діяльністю яких регулюється законодавством. Фінансовими інструментами визначено внески страхувальників, асигнування з державного та місцевих бюджетів, картку-свідоцтво для кожної застрахованої особи. Визначено, що метою фінансового механізму є підвищення ефективності формування та використання фінансових ресурсів та забезпечення захисту здоров’я населення. 

охорона здоров’я, механізм, медичне страхування