Наукові засади формування та реалізації регіональної фінансової політики, фінансово-кредитні механізми забезпечення регіонального розвитку.
Джерела формування та напрямки реалізації фінансового потенціалу регіонів.
Особливості управління фінансами територіальних громад та міжбюджетні відносини в умовах реалізації адміністративно-територіальної реформи.
Моніторинг місцевих бюджетів регіону та оцінювання ефективності використання бюджетних ресурсів.
Науково-дослідні теми:
НДР "Фінансова політика забезпечення економічного зростання територіальних громад в умовах нестабільності", (державний реєстраційний номер 0122U200317 ) (ІІІ кв. 2022 – ІІ кв. 2025 рр.)
НДР «Трансформація моделі просторового розвитку України», (державний реєстраційний номер 0118U006583) (I кв. 2022 – ІV кв. 2024 рр.)
НДР «Управління активами територіальних громад» (державний реєстраційний номер 0120U101402) (І кв. 2020 р. – ІІ кв. 2022 р.)
НДР «Методологічні засади smart-спеціалізації регіонів України» (державний реєстраційний номер 0119U103908) (ІІІ кв. 2019 р. – ІV кв. 2021 р.)
НДР «Виокремлення проблемних територій та інструменти стимулювання їх економічної активності» (державний реєстраційний номер 0120U101402) (І кв. 2020 р. – ІV кв. 2021 р.)
НДР «Механізми адміністративно-фінансової децентралізації: оцінка ефективності, напрями удосконалення» (державний реєстраційний номер 0118U006583) (01.09.2018 р. – 31.12.2019 р.)
НДР «Наукові засади формування моделі сталого ендогенного зростання регіонів України в умовах адміністративно-фінансової децентралізації» (державний реєстраційний номер 0117U000691) (І кв. 2017 р. – ІІ кв. 2019 р.)
НДР «Ризики бюджетної децентралізації у формуванні фінансово-економічного потенціалу територіальних громад Карпатського регіону» (державний реєстраційний номер 0117U003493) (ІІІ кв. 2017 р. – ІV кв. 2019 р.)
НДР «Фінансове забезпечення розвитку територіальних громад Карпатського регіону в умовах реформування місцевого самоврядування» (державний реєстраційний номер 0115U000018) (І кв. 2015 р. – ІІ кв. 2017 р.)
НДР «Організаційно-економічні засади розвитку соціальної сфери територіальних громад» (державний реєстраційний номер 0117U006098) (ІІІ кв. 2017 р. – ІV кв. 2017 р.)
«Фінансові механізми формування конвергентної моделі регіонального розвитку» (2012–2014 рр.)
«Інформаційно-аналітична система супроводження бюджетного процесу на регіональному рівні (Волинська область) за проектом: «Інтелектуальна автоматизована інформаційно-аналітична система супроводження бюджетного процесу на базі вітчизняної суперЕОМ» (2011 р.)
«Механізми підвищення ефективності використання фінансового потенціалу регіону» (2010–2011 рр.)
«Інформаційно-аналітична система супроводження бюджетного процесу на регіональному рівні (Львівська область) за проектом: «Інтелектуальна автоматизована інформаційно-аналітична система супроводження бюджетного процесу на базі вітчизняної суперЕОМ» (2010-2011 рр.)
«Наукове забезпечення підвищення капіталізації регіональних активів» (2008–2009 рр.)
«Розробка механізмів капіталізації інновацій (на прикладі Західного регіону України)» (2006–2007 рр.)
У науково-аналітичній записці проаналізовано практичні аспекти впровадження реформи управління публічними інвестиціями в Україні на рівні територіальних громад у перехідний період. Увагу зосереджено на функціонуванні основних інструментів системи – середньострокових планів пріоритетних публічних інвестицій (СПІ) та єдиних проєктних портфелів (ЄПП), а також на їх взаємозв’язку із системою стратегічного планування та бюджетним процесом. Встановлено, що впровадження нової моделі супроводжується підвищенням вимог до інституційної спроможності органів місцевого самоврядування. Станом на початок 2026 року 70,2% територіальних громад затвердили СПІ, однак лише 58,3% сформували ЄПП, що свідчить про складність переходу від етапу планування до етапу формування та погодження конкретних інвестиційних проєктів. Як результат 41,3% громад залишаються поза системою публічного інвестування або перебувають на початкових етапах інтеграції до неї. Аналіз показав, що СПІ виконують не лише функцію середньострокового планування, а й є інструментом «м’якої» вертикальної координації інвестиційної політики між державою та громадами. Водночас у процесі їх формування прослідковується диференціація доступу до інвестиційних ресурсів: сільські громади переважно визначають обмежену кількість напрямів, що звужує їхні можливості участі у залученні фінансування. Виявлено, що стратегічні пріоритети частково трансформуються у проєктні рішення: повне покриття напрямів СПІ проєктами ЄПП забезпечено у 29% громад. В розрізі сфер переважають інвестиційні проєкти у секторах освіти, муніципальної інфраструктури, транспорту та охорони здоров’я. Такий підхід відображає орієнтацію громад на забезпечення базових публічних послуг, натомість проєкти економічного розвитку представлені обмежено, попри значну задекларовану фінансову потребу. Доведено, що у практиці громад зберігається інфраструктурна (об’єктно-орієнтована) логіка публічного інвестування: близько 69,3% проєктів пов’язані з будівництвом, реконструкцією або капітальним ремонтом. Узагальнено, що впровадження реформи призвело до формування багаторівневої моделі управління публічними інвестиціями, однак у перехідний період між її елементами зберігається неповна узгодженість. Подальший розвиток системи потребує посилення інституційної спроможності громад, удосконалення процедур та забезпечення більш тісної інтеграції стратегічного, проєктного і бюджетного рівнів управління публічними інвестиціями.
управління публічними інвестиціями, територіальні громади, практики впровадження, інституційні виклики
Науково-аналітична записка присвячена дослідженню трансформації моделі фінансування професійної освіти в Україні в умовах децентралізації публічного управління, структурних змін на ринку праці та викликів воєнного і післявоєнного розвитку економіки. У записці проаналізовано інституційні зміни у фінансовому забезпеченні системи професійної освіти, зокрема перерозподіл фінансових повноважень між рівнями бюджетної системи, зростання ролі місцевих бюджетів у фінансуванні закладів професійної освіти та впровадження нових підходів до управління фінансовими ресурсами. Показано, що сучасна система фінансування професійної освіти характеризується інерційною структурою видатків, домінуванням поточних витрат, недостатньою інвестиційною складовою розвитку матеріально-технічної бази та обмеженою участю бізнесу у фінансуванні підготовки кадрів. Водночас прийняття Закону України «Про професійну освіту» (2025) створює передумови для переходу до більш гнучкої моделі фінансування, орієнтованої на результативність діяльності закладів освіти, інтеграцію з ринком праці та диверсифікацію джерел фінансових ресурсів. Основний акцент дослідження зроблено на формуванні рекомендацій щодо вдосконалення фінансової політики у сфері професійної освіти. Зокрема обґрунтовано необхідність підвищення прозорості структури фінансування системи професійної освіти, удосконалення формульної моделі розподілу бюджетних ресурсів з урахуванням регіональних і воєнних чинників, посилення інвестиційної складової фінансування та формування інституційної моделі співфінансування підготовки кадрів за участі бізнесу. Окрему увагу приділено необхідності інтеграції прогнозних потреб ринку праці у механізми фінансування системи професійної освіти. Реалізація запропонованих рекомендацій сприятиме формуванню більш збалансованої багатоканальної моделі фінансування професійної освіти, підвищенню ефективності використання фінансових ресурсів, модернізації матеріально-технічної бази закладів освіти та зміцненню зв’язку системи підготовки робітничих кадрів з потребами економічного розвитку і післявоєнного відновлення України.
професійна освіта, фінансування, децентралізація, змішана модель розвитку, Україна
У записці розглядаються інституційні виклики інтеграції стратегічного планування та системи управління публічними інвестиціями в Україні в умовах впровадження реформи управління публічними інвестиціями. Проаналізовано нормативно-правову базу та практику формування середньострокових планів публічних інвестицій і єдиних портфелів публічних інвестицій на регіональному та місцевому рівнях. Зазначено, що швидке впровадження реформи та недостатня узгодженість процесів і процедур стратегічного планування та публічного інвестування спричиняють до існування паралельних систем управління розвитком територій, коли стратегічне планування і публічне інвестування функціонують відокремлено одне від одного. Це формує ризики зниження ефективності використання бюджетних ресурсів та обмежує можливості реалізації стратегічних пріоритетів розвитку регіонів і територіальних громад. У записці обґрунтовано необхідність інституційної інтеграції стратегічного планування та управління публічними інвестиціями за принципом «стратегія > інвестиції > результати розвитку». Запропоновано комплекс рекомендацій, спрямованих на посилення ролі стратегічних документів у формуванні інвестиційних портфелів, розширення структури публічних інвестиційних проєктів через врахування інституційної («м’якої») складової, впровадження механізмів фінансування інтегрованих територіальних інвестицій та узгодження часових горизонтів стратегічного й інвестиційного планування. Реалізація запропонованих підходів дозволить підвищити ефективність використання публічних ресурсів, забезпечити кращу координацію між рівнями врядування та наблизити систему управління регіональним розвитком України до практик територіально орієнтованої політики Європейського Союзу.
стратегічне планування, управління публічними інвестиціями, стратегії розвитку, інвестиційні рішення
Обґрунтовано визначальну роль бюджетного планування в реалізації реформи управління публічними інвестиціями (PIM) як ключового інструменту відновлення України та євроінтеграції. Проаналізовано інституційну та нормативну архітектуру реформи, окреслено її сильні сторони, виявлено системні проблеми імплементації, а саме: слабку синхронізацію стратегічного, інвестиційного та бюджетного планування, недостатню аналітичну якість підготовки проєктів і ризики формалізації процедур. Доведено, що бюджетне планування є системоутворювальним елементом PIM, який забезпечує зв’язок інвестиційних рішень зі стратегічними пріоритетами та фіскальною стійкістю. Запропоновано напрями вдосконалення, спрямовані на посилення аналітичної дисципліни, цифрової валідації та інституційної узгодженості, що дозволить перейти від процедурної відповідності до ефективного управління публічними інвестиціями.
бюджетне планування, реформа публічного інвестування, регіональний розвиток, місцевий розвиток, проблеми, напрями вирішення
Покращенню дієвості бюджетної політики, а відтак і зміцненню бюджетної стійкості громад в умовах надмірної невизначеності сприятиме підвищення прозорості та ефективності використання як міжнародної фінансової допомоги, так і публічних коштів; зміна механізму горизонтального вирівнювання податкоспроможності місцевих бюджетів; вдосконалення механізму адміністрування місцевих податків і зборів та посилення контролю за їх надходженнями. Неминучим є повернення до принципів фіскальної збалансованості та до відновлення доходної автономії місцевого самоврядування, адже без цього громади не зможуть відновлювати та відбудовувати території, стимулювати економіку, посилювати згуртованість та й зрештою, гарантувати якісні публічні послуги. На часі запровадження моделі багаторівневого врядування. Визначено орієнтири зміцнення бюджетної стійкості територіальних громад в умовах надмірної невизначеності, якими можуть бути: зміна механізму горизонтального вирівнювання податкоспроможності місцевих бюджетів; вдосконалення механізму адміністрування місцевих податків та зборів, посилення контролю за їх надходженнями; покращення ефективності використання активів, якими розпоряджаються громади та раціональне витрачання бюджетних коштів (покращення управління ресурсним потенціалом громади); розмежування повноважень між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за принципом субсидіарності; з метою посилення ролі бюджетної політики в забезпеченні місцевого економічного розвитку доречним буде планування прогнозів місцевих бюджетів та їх узгодження із стратегічними документами розвитку громад.
інструменти, зміцнення бюджетної стійкості, територіальні громади, умови надмірної невизначеності, практичні рішення
Досліджено реформу управління публічними інвестиціями в Україні з урахуванням умов розвитку вітчизняної економіки та досвіду країн ЄС. Проаналізовано наявну нормативно-правову базу. Виявлено ключові виклики, пов’язані з централізацією процедур, слабкою координацією між рівнями влади й обмеженими ресурсами громад. Обґрунтовано необхідність чіткого визначення критеріїв інвестиційних проєктів та розмежування їх за типами і масштабом. Аргументовано потребу переходу на результато-орієнтований підхід (RBM) у систему управління публічними інвестиціями. Наголошено на потребі інтеграції у процес багаторівневого управління, зокрема, залучення громадськості і бізнесу до процесу відбору проєктів для підвищення прозорості. Акцентовано на потребі створення стимулів для участі приватних інвесторів. Підкреслено ризики надмірної бюрократизації для фінансово та інституційно слабших громад. Розроблено рекомендації щодо поступового впровадження нової моделі з урахуванням економічної кризи та інституційних обмежень.
реформа управління, публічні інвестиції, Україна, виклики, європейські орієнтири, рекомендації
Виявлено ключові виклики, пов’язані з централізацією процедур, слабкою координацією між рівнями влади й обмеженими ресурсами громад. Обґрунтовано необхідність чіткого визначення критеріїв інвестиційних проєктів та розмежування їх за типами і масштабом. Аргументовано потребу переходу на результато-орієнтований підхід (RBM) у систему управління публічними інвестиціями. Наголошено на потребі інтеграції у процес багаторівневого управління, зокрема, залучення громадськості і бізнесу до процесу відбору проєктів для підвищення прозорості. Акцентовано на потребі створення стимулів для участі приватних інвесторів. Підкреслено ризики надмірної бюрократизації для фінансово та інституційно слабших громад. Розроблено рекомендації щодо поступового впровадження нової моделі з урахуванням економічної кризи та інституційних обмежень.
трансформація системи управління, публічні інвестиції, виклики, перспективи, централізація, локальна участь
Економічний розвиток регіонів, у т.ч. темпи зростання, обумовлений ступенем фінансової стійкості та детермінований високою мірою чутливості до зміни фінансових детермінант. Дослідження впливу фінансової стійкості як системи фінансових детермінант та економічного поступу регіонів запропоновано здійснювати у проекції двох каналів – (1) економічний розвиток і (2) економічне зростання. Емпірика економічного розвитку як структурної і композиційної характеристики економічної системи відображає такі аспекти, як економічна стабільність, економічна ефективність, інноваційний розвиток та зовнішньоекономічна співпраця, розвиток малого та середнього підприємництва, ефективність ринку праці і розвиток інфраструктури. Перелік можна доповнювати або уточнювати, композиція компонент не є сталою, оскільки трансформаційні зміни економічної системи є динамічними, а регіональні економіки зазнають впливу чинників зовнішнього середовища.
Виокремлено можливі загрози, пов’язані з модернізацією соціального захисту України в контексті підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
УКР 
ENG
