Відділ регіональної екологічної політики та природокористування
Завідувач відділу: Кравців Василь Степанович, доктор економічних наук, професор, тел. (032)270-70-37
Відділ створено у 1981 році.
Проблематика наукових досліджень:
Основні напрямки наукових досліджень відділу:
Теоретико-методологічні засади формування та механізми реалізації регіональної екологічної політики, наукове забезпечення розробки регіональних екологічних програм.
Проблеми екологічної безпеки гірських і транскордонних регіонів та шляхи їх вирішення.
Обґрунтування стратегії використання природно-ресурсного потенціалу регіону.
Наукові основи та механізми сталого розвитку гірських територій, екологічні інновації.
Науково-дослідні теми відділу:
«Конкурентоспроможність туристично-рекреаційної сфери Карпатського регіону України: оцінка та шляхи підвищення» (2022-2024 рр.)
«Структурно-функціональне й інституційне забезпечення регіональної системи управління відходами в умовах децентралізації» (2022 рр.)
«Система економічного регулювання екологічної безпеки регіону в умовах децентралізації влади» (2018-2021 рр.)
«Екологічна безпека як складова якості життя в українсько-польському прикордонні: методи оцінки та системи управління» (2020 рр.)
«Формування та механізми реалізації політики розвитку гірських територій України» (2016-2018 рр.)
«Методологічні основи та напрями реформування адміністративно-територіального устрою України» (2014-2016 рр.)
«Механізми регулювання екологічної безпеки транскордонного регіону в умовах євроінтеграції України» (2013–2015 рр.)
«Використання природно-ресурсного потенціалу гірських територій України на засадах сталого розвитку» (2012-2014 рр.)
«Оцінка стану та обґрунтування перспектив використання природно-ресурсного потенціалу регіону» (2011-2012 рр.)
«Сучасний стан та перспективи розвитку ринкових відносин у сфері природокористування: регіональний контекст» (2008-2010 рр.)
Склад відділу:
директор, завідувач відділу доктор економічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Кравців Василь Степанович
Регіональна екологічна політика є важливим елементом в ієрархії складових національної екологічної політики, що потребує визначення у нормативно-правових актах її поняття, сфери застосування та завдань, які покликана вирішувати. Євроінтеграційні прагнення України зумовлюють необхідність орієнтування на регіональні підходи у реалізації екологічної політики Європейського Союзу, їх інтегрування у вітчизняну регіональну екологічну політику. Здійснювана в Україні реформа територіальної організації влади та місцевого самоврядування потребує перегляду місця регіонів у процесах формування та реалізації державної екологічної політики, розширення повноважень територіальних органів влади у сфері екологічного управління, створення для цього відповідної організаційної, фінансової та технічної бази. Значні територіальні екологічні контрасти, які поглиблюються внаслідок війни, набувають нових форм і проявів, унеможливлюють стандартні підходи до структури, завдань, інструментів реалізації екологічної політики в регіонах України. Найбільш екологічно проблемні регіони потребують суттєвої державної підтримки у вирішенні природоохоронних завдань: інституційної, організаційної, фінансової, технологічної. Дотепер, а особливо у повоєнний час основним завданням регіональної екологічної політики слід буде розглядати пошук джерел фінансового забезпечення екологічних заходів, програм і проєктів. Одним зі шляхів вирішення такого завдання вбачається екологізація вітчизняної системи оподаткування, збільшення ставок екологічного податку, віднесення до його складу паливних і транспортних податків. Дозвільні та регламентуючі інструменти мають посилити своє значення у реалізації завдань регіональної екологічної політики. Необхідно розширити сфери застосування СЕО, ОВД. Усунути відхилення внутрішнього законодавства від законодавства ЄС (зокрема, виведення з-під процедури оцінки впливу на довкілля проєктів угод про розподіл продукції ), встановити чіткі вимоги до розробників СЕО, ОВД, виключити формальність та фіктивність громадських слухань з приводу цих та інших інструментів екологічного регулювання тощо. Необхідно здійснити комплекс підготовчих робіт із введення в дію у повоєнний період Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної системи моніторингу довкілля, інформації про стан довкілля (екологічної інформації) та інформаційного забезпечення управління у сфері довкілля», водночас пропонуючи деякі важливі доповнення до нього, спрямовані на вирішення проблем, висвітлених у пропонованій науково-аналітичній доповіді.
регіональна екологічна політика, інституційні засади, економічні засади, системний аналіз, Україна
Сформульовано пропозиції щодо конкретизації у нормативно-правових документах поняття регіональної екологічної політики та критеріїв визначення її завдань. Здійснено аналіз проблем фінансового забезпечення реалізації регіональної екологічної політики. Зазначено роль екологічного оподаткування як інструменту запобігання шкідливого впливу на природне довкілля та формування цільових фондів охорони навколишнього природного середовища. Вказано на низьку природоохоронну ефективність вітчизняного екологічного податку, потребу та необхідні кроки задля підвищення його екостимулюючої та екоінвестиційної функцій.
регіональна екологічна політика, рівні, критерії, завдання, фінансове забезпечення, проблеми, шляхи вирішення
Досліджено економічну конкурентоспроможність територіальних громад України, що включають населені пункти, яким надано статус гірських. Здійснено розрахунки власної економічної спроможності гірських територіальних громад за показниками надходжень до їхніх бюджетів (без трансфертів та запозичень) і виділено три групи громад за критерієм економічної конкурентоспроможності: економічно конкурентоспроможні, проблемні та кризові. Запропоновано доповнити типізацію гірських територіальних громад за критеріями динаміки населення й рівня зайнятості та запровадити диференціацію інструментів державної підтримки розвитку проблемних і кризових громад, внісши відповідні зміни до законодавчих й нормативних актів.
гірські території, гірські територіальні громади, економічна конкурентоспроможність, групування, диференціація підтримки розвитку