Святкування 75-літнього ювілею літературно-меморіального музею Івана Франка у Львові»
(12 жовтня 2015 р. у Львівському національному літературно-меморіальному музеї Івана Франка
12 жовтня 2015 року наукова і культурна громадськість України відзначила 75-річчя від дня створення Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка, що розташований неподалік нашого Інституту.
Ця музейно-наукова установа, очолювана зараз паном Романом Гораком – заслуженим працівником культури України, виступає потужним франкознавчим центром не лише Львова, а й усієї України. В рамках ювілейного святкування в музеї була організована урочиста конференція, на якій своїми вітальними виступами представники влади, музейних, мистецьких, театральних, культурологічних, наукових та інших елітних кіл засвідчили вагомий внесок творчого колективу музею у розвиток франкознавчої науки, що викликає значний резонанс у сфері історії та популяризації української культури.
Святкування розпочалися докладною доповіддю директора музею пана Романа Горака, в якій він у форматі критичної оцінки радянсько-ідеологічного періоду існування музею зупинився на основних віхах діяльності і досягненнях установи аж до наших днів, відзначивши при цьому заслуги провідних працівників цього закладу.
Творчим модератором на заході та ініціатором розвитку нових форм музейної справи виступив заслужений діяч мистецтв України Петро Зозуляк. За його режисурою силами працівників Музею були зіграні фрагменти Франкової вистави «Украдене щастя» як ілюстрації живого слова драматурга.
Стосовно театрального вираження Франкового спадку, з належною повагою привітальне слово виголосив художній керівник театру імені Марії Заньковецької, народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Федір Стригун, подарувавши музею фотографічні світлини з Франкових вистав. Слово-будитель звучало із уст майстра-читця Франкової поезії – актора цього театру, народного артиста України Святослава Максимчука.
Географія повідомлень торкалась Франкового шляху: виступали доповідачі зі Стрия, Дрогобича, Лолина, Нагуєвич. Зачитувались привітальні урядові та інші телеграми.
У франкознавчих слуханнях прийняла участь група науковців з ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М.І.Долішнього НАН України» – д.е.н., проф. Давимука С.А., д.е.н., проф. Садова У.Я., к.е.н., с.н.с. Бідак В.Я., к.держ.упр., с.н.с. Біль М.М., к.е.н., м.н.с. Бачинська М.В., аспірант Бараняк І.Є., провідний інженер Ковальчук Л.В.
Одним з найцікавіших серед промовців виглядав виступ нашого колеги – відомого громадського діяча професора ІРД НАН України Давимуки Степана Антоновича, який проявив себе не лише як знавець творчості Каменяра, але й як меценат та популяризатор його ідейної і духовної спадщини.
З нагоди ювілейних ґратуляцій до слова було запрошено професора Садову Уляну Ярославівну – представницю новітнього напрямку у науковому аналізі соціально-економічного розвитку регіонів України. У своєму привітальному слові вона наголосила передовсім на універсумі світобачення генія Івана Франка, зокрема, на його поглядах, що стосувалися поступу економічної думки світу від найдавніших часів до початку ХХ ст. У цьому стосунку вона згадала світлої пам’яті українського вченого Степана Злупка – щодо його вивчення і введення в науковий дискурс недосліджених економічних поглядів Івана Франка та його соціального внеску.
Професор У. Садова навела свої міркування щодо необхідності поглибленого вивчення економічної франкіани, її джерельної бази, зокрема у працях вченого, що стосуються сфери фінансів, банківської справи, фіскальної та особливо міграційної політики.
Той, хто обізнаний із творчою спадщиною нашого національного генія, не може не дивуватися тонкострунними таємницями його художнього відтворення дійсності та водночас глибоким проникненням у соціальні сфери тогочасного суспільства, на захист збіднілих верств якого, зокрема зубожілого селянства й робітництва Галичини, так сміливо і революційно ставав учений-енциклопедист. Підтвердженням цього можуть бути палкі критичні вислови мислителя: «…шукайте причини еміграції і усувайте їх…, придивляйтеся до щоденної нужди, в якій живе народ і радьтеся, виправляйте, ставте міцні кордони не з багнетів, а добрих порядків, з корисних для народу економічних та суспільних інституцій».
Такі рефлексії письменника лягли в основу написання прозової повісті «Boa constrictor» (1878 р.) і соціального роману «Борислав сміється» (1882 р.), в яких уперше відображені початкові форми революційної боротьби робітництва та стихійне пробудження національної свідомості.
З належною пошаною Садова У.Я. солідаризувалася і підтримала високий громадянський вчинок, який здійснив Давимука С.А., передавши в дар до фондів музею прижиттєві Франкові видання, документи та раритети, які він збирав понад 20 років: відозви на виборах до австрійського парламенту 1880-1910 рр., устав Галицько-Руської матиці, учнівські правила 1817 р., правила для друкарень 1847 р., матеріали наукового з’їзду в Празі 1828 р. та ін. Загалом було передано 106 документів, які стали цінним доповненням до експозиції музею.
Тільки з осягненням ще й економічної Франкової спадщини, з розумінням Франкового алгоритму пошуку вольового імперативу українського патріотизму, здатного об’єднати і консолідувати націю, можна вповні збагнути велич Каменяра не лише в українській, але й у світовій культурі.
Основою ж економічного гаразду, за І. Франком, є власна праця, запопадливість, підприємливість і ощадність кожної людини. Без того добра не буде – ніякий закон, ніяка державна постанова поля не зоре, не засіє і хліба не спече, чобіт не вшиє, хати не збудує… А де одному затяжко, там треба об’єднуватися в товариства, в спілки та компанії – чи то хліборобські, ремісничі, торговельні, банкові…, бо в єдності наша сила, в праці наша будучність!
На завершення виступів було висунуто пропозицію всім присутнім стати до спільної дружньої колективної фотографії як документальної згадки про значущість моменту в пам’яті майбутніх поколінь.
Головним з висновків ювілейних виступів у розгляді міждисциплінарних міркувань, наведених аргументів і фактів є підтвердження геніальності українського мислителя, якому, очевидно, у період його наукової, мистецької та суспільно-громадянської творчості не було рівних за різнобічністю та обширом проблематики, зокрема і в галузі економічного знання, за державницьким та націотворчим потенціалом.
У зрізі часу, в трьохчвертковий ювілей
Візьмім Каменяревий вічний дух за зброю!
І в поступі інноваційних творчих сил
Ідім до праці! До висот! До бою!
Щоб всі ми разом за Франком вторили:
«Кожен думай, що на тобі міліонів стан стоїть…»
Щоб кожен вивільнивши власні сили
Поклявсь: за долю міліонів усі ми мусим дать одвіт!
Бідак В.Я.
|
УКР 
ENG
