Відділ регіональної економічної політики

Систематизовано наукові підходи до класифікації природно-ресурсного потенціалу територіальної громади та розкрито його сутність. Сформовано структуру природно-ресурсного потенціалу територіальних громад. Визначено основні проблеми використання природно-ресурсного потенціалу територіальних громад. Охарактеризовано концептуально-структурну модель природно-ресурсного потенціалу територіальної громади. Досліджено основні аспекти формування сучасного фінансово-економічного механізму капіталізації природних ресурсів громади. Встановлено, що природно-ресурсний потенціал територіальних громад дає можливість покращити рівень фінансової спроможності громади шляхом наповнення місцевих бюджетів через розвиток відповідних територій. Запропоновано підходи до покращення ефективності використання природних ресурсів територіальними громадами в умовах децентралізації влади в Україні. 

децентралізація влади, природно-ресурсний потенціал, територіальні громади, фінансово-економічний механізм капіталізації, місцеві бюджети 

Обґрунтовано актуальність дослідження мережевих підприємницьких структур. Акцентовано увагу на ролі мережевих бізнес-структур у розвитку міжрегіонального економічного співробітництва. Проведено аналіз динаміки розвитку найбільших аптечних мереж і міжрегіональний розподіл їхніх торгових точок, організаційних і просторових аспектів їх функціонування та мережевих взаємозв’язків у контексті оцінювання рівня централізації, однорідності структури та рівня відкритості. Сформульовано конкурентні переваги підприємницьких мереж, які сприятимуть розвитку міжрегіональних економічних зв’язків. 

міжрегіональне співробітництво, мережеві бізнес-структури, аптечні мережі, синергетичний потенціал 

Обґрунтовано актуальність дослідження особливостей формування ринкового потенціалу регіонального ринку продукції харчової промисловості. Відзначено, що підприємства харчової промисловості відіграють важливу роль, з одного боку, у створенні ланцюгів доданої вартості, забезпечуючи весь технологічний цикл переробки сільськогосподарської сировини, а з другого – виступають активним учасником зовнішньої торгівлі країни. Обґрунтовано, що для оцінювання споживчого потенціалу регіонального ринку продукції харчової промисловості важливим є не тільки прогнозне визначення реалізації можливостей його суб’єктів, а й виявлення взаємозв’язку між чинниками соціально-економічного розвитку регіону та споживчим потенціалом ринку. Проведено аналіз впливу низки чинників на споживчий потенціал ринку продукції харчової промисловості Львівської області. За допомогою методів економіко-математичного моделювання, зокрема побудови рівняння лінійної множинної регресії, встановлено ступінь впливу чинників стимулюючого та дестимулюючого впливу на споживчий потенціал досліджуваного регіону. 

регіональний ринок, харчова промисловість, внутрішній споживчий ринок, споживчий потенціал 

Акцентовано увагу на визначенні регіональних ринків як об’єкта регіональної економіки в умовах забезпечення конкурентоспроможності економіки України. Досліджено наукові підходи західних і вітчизняних вчених до визначення та теорії функціонування регіональних ринків. Серед теорій функціонування регіональних ринків виділено: теорію розміщення виробництва і сфери обігу; теорію ринкових потенціалів і просторової взаємодії; концепцію геомаркетингу; інституційну концепцію регіонального розвитку; теорію економіки ринків М.-Ф.-Ш. Алле. Наведено власне визначення поняття «регіональний ринок» на основі проведеного дослідження та здійснених узагальнень. Визначено основні функції регіональних ринків, які згруповані в дві групи: опосередковані та безпосередні. Запропоновано класифікацію регіональних ринків за визначеними критеріями. Обґрунтовано особливості регіональних ринків послуг порівняно з іншими визначеними видами регіональних ринків. 

регіональний ринок, функції регіональних ринків, регіональний ринок послуг, класифікація регіональних ринків, послуга 

За результатами аналізу терміна «соціальна безпека територіальної громади» констатовано, що на сьогодні немає його нормативного визначення, а науковці застосовують різні визначення для окреслення цього поняття. Соціальну безпеку територіальної громади авторами окреслено як такий її стан, за якого забезпечується захищеність життєво важливих інтересів територіальної громади, зокрема ресурсне (включно з людськими ресурсами) та інституційне самовідтворення, яке забезпечує її ефективну життєдіяльність і сталий розвиток. Встановлено, що соціальна безпека територіальних громад визначена ООН як важлива складова забезпечення безпеки людини. Інституціональний базис соціальної безпеки територіальних громад визначено Міжнародним пактом про соціальні економічні та культурні права, Європейською соціальною хартією, Конституцією України, відповідними внутрішніми соціальними стандартами, статутами територіальних громад. На сьогодні на мезорівні сформовані системи соціальної безпеки, орієнтовані значною мірою на гарантування визначеного рівня якості життя, втім які не ураховують поведінкову складову територіальної громади як соціальної системи, пріоритети сталого розвитку, а тому такі системи потребують додаткового вивчення та удосконалення. Конкретизовано критерії соціальної безпеки територіальної громади, враховуючи цілі її розвитку, які полягають у встановленні відповідних нормативних індикаторів їх виміру та механізмів і засобів досягнення. Рекомендовано ураховувати критерії соціальної безпеки територіальних громад у державній регіональній політиці. 

соціальна безпека територіальної громади, ресурси, регіональна політика, національна безпека, критерії