29.12.1954 в с. Шпанів Рівненського р-ну Рівненської області.
Освіта:
Львівський державний університет імені Івана Франка (1975-1980, спеціальність – географія).
Здобутки:
кандидат економічних наук (1985, спеціальність 08.00.04 – економіка районів СРСР, розміщення продуктивних сил СРСР, установа: Львівське відділення Інституту економіки АН УРСР, тема: «Економічна оцінка природного рекреаційного потенціалу Карпатського регіону УРСР»), старший науковий співробітник (2011, спеціальність 08.00.05 – розвиток продуктивних сил і регіональна економіка, установа: Інститут регіональних досліджень НАН України).
Досвід роботи:
токар (1972-73); служба в армії (1973-75); учитель (1980-81); інженер, молодший науковий співробітник, науковий співробітник, старший науковий співробітник Львівського відділення Інституту економіки АН УРСР (1981-90); начальник відділу, ГоловПЕУ Львівського облвиконкому (1990-93); начальник відділу, заступник директора, голова правління Комерційного банку «Золотий Лев» (1993-94); начальник відділу, перший заступник директора Львівської обласної дирекції АППБ «Аваль» (1994-2000); директор з економіки ДАЕК «Західенерго» (2000), заступник директора ЛОД АППБ «Аваль» (2000-2006); керуючий філії «Райффайзен Банк Україна» (2006); заступник директора ЛОД «Райффайзен Банк Аваль» (2006-2009); старший науковий співробітник (2006), провідний науковий співробітник (10.2015) відділу регіональної екологічної політики та природокористування (до 01.04.2014 відділу регіональної екологічної політики) ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М. І. Долішнього НАН України» (до 2014 р. — Інституту регіональних досліджень НАН України, до 1994 р. — Львівського відділення Інституту економіки АН України); член редколегії збірника наукових праць "Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України".
Наукові інтереси:
економіка природокористування й охорони довкілля; сталий розвиток гірських територій; адміністративно-територіальний устрій.
Досягнення:
Лауреат ВДНГ УРСР (1985), лауреат обласної премії відомим ученим і фахівцям (2014), нагороджений відзнакою НАН України «За професійні здобутки» (2014).
Життєве кредо:
шлях до успішності – це самовідданість у праці й відповідальність.
Регіональна екологічна політика є важливим елементом в ієрархії складових національної екологічної політики, що потребує визначення у нормативно-правових актах її поняття, сфери застосування та завдань, які покликана вирішувати. Євроінтеграційні прагнення України зумовлюють необхідність орієнтування на регіональні підходи у реалізації екологічної політики Європейського Союзу, їх інтегрування у вітчизняну регіональну екологічну політику. Здійснювана в Україні реформа територіальної організації влади та місцевого самоврядування потребує перегляду місця регіонів у процесах формування та реалізації державної екологічної політики, розширення повноважень територіальних органів влади у сфері екологічного управління, створення для цього відповідної організаційної, фінансової та технічної бази. Значні територіальні екологічні контрасти, які поглиблюються внаслідок війни, набувають нових форм і проявів, унеможливлюють стандартні підходи до структури, завдань, інструментів реалізації екологічної політики в регіонах України. Найбільш екологічно проблемні регіони потребують суттєвої державної підтримки у вирішенні природоохоронних завдань: інституційної, організаційної, фінансової, технологічної. Дотепер, а особливо у повоєнний час основним завданням регіональної екологічної політики слід буде розглядати пошук джерел фінансового забезпечення екологічних заходів, програм і проєктів. Одним зі шляхів вирішення такого завдання вбачається екологізація вітчизняної системи оподаткування, збільшення ставок екологічного податку, віднесення до його складу паливних і транспортних податків. Дозвільні та регламентуючі інструменти мають посилити своє значення у реалізації завдань регіональної екологічної політики. Необхідно розширити сфери застосування СЕО, ОВД. Усунути відхилення внутрішнього законодавства від законодавства ЄС (зокрема, виведення з-під процедури оцінки впливу на довкілля проєктів угод про розподіл продукції ), встановити чіткі вимоги до розробників СЕО, ОВД, виключити формальність та фіктивність громадських слухань з приводу цих та інших інструментів екологічного регулювання тощо. Необхідно здійснити комплекс підготовчих робіт із введення в дію у повоєнний період Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної системи моніторингу довкілля, інформації про стан довкілля (екологічної інформації) та інформаційного забезпечення управління у сфері довкілля», водночас пропонуючи деякі важливі доповнення до нього, спрямовані на вирішення проблем, висвітлених у пропонованій науково-аналітичній доповіді.
регіональна екологічна політика, інституційні засади, економічні засади, системний аналіз, Україна
Сформульовано пропозиції щодо конкретизації у нормативно-правових документах поняття регіональної екологічної політики та критеріїв визначення її завдань. Здійснено аналіз проблем фінансового забезпечення реалізації регіональної екологічної політики. Зазначено роль екологічного оподаткування як інструменту запобігання шкідливого впливу на природне довкілля та формування цільових фондів охорони навколишнього природного середовища. Вказано на низьку природоохоронну ефективність вітчизняного екологічного податку, потребу та необхідні кроки задля підвищення його екостимулюючої та екоінвестиційної функцій.
регіональна екологічна політика, рівні, критерії, завдання, фінансове забезпечення, проблеми, шляхи вирішення
Досліджено економічну конкурентоспроможність територіальних громад України, що включають населені пункти, яким надано статус гірських. Здійснено розрахунки власної економічної спроможності гірських територіальних громад за показниками надходжень до їхніх бюджетів (без трансфертів та запозичень) і виділено три групи громад за критерієм економічної конкурентоспроможності: економічно конкурентоспроможні, проблемні та кризові. Запропоновано доповнити типізацію гірських територіальних громад за критеріями динаміки населення й рівня зайнятості та запровадити диференціацію інструментів державної підтримки розвитку проблемних і кризових громад, внісши відповідні зміни до законодавчих й нормативних актів.
гірські території, гірські територіальні громади, економічна конкурентоспроможність, групування, диференціація підтримки розвитку